У журналістському житті бувають випадки, коли символи не треба навіть шукати, бо вони самі кидаються в очі. Так сталося з Арсенієм Яценюком, який минулого тижня відвідав Брюссель з чотириденним кастингом.

      Яценюк був запрошений до участі в "Брюссельському форумі". Захід відбувався у готелі "Конрад", напроти якого шоколадна фабрика Neuhaus в рамках рекламної акції виставила чотири величезних... помаранчевих кролика.

     Яценюк виявився людиною із здоровим почуттям гумору – і без особливих коливань погодився сфотографуватися на їх фоні.

     – Ще в школі у мене була кличка "Сеня–кролик". Тому я не ображаюсь, коли мене так називають, - повідомив третій за рейтингом український політик.

     Візит до Брюсселю став для Яценюка пробою на європейській арені в ролі самостійного персонажа. Про важливість цієї складової в піар–стратегії Яценюка свідчив той факт, що з собою він прихопив три телеканали, а "Інтер" не пошкодував грошей на його пряме включення в п'ятничному ефірі "Свободи".

     Щоб стати своїм серед брюссельської публіки, існує вже перевірений шлях – через вступ до однієї з європейських політичних партій. Саме з метою такої розвідки і приїздив Яценюк.

     У нього не залишилося особливого вибору, з ким об'єднуватися. Звичайно, Європейська народна партія є найпрестижнішою, на їхніх форумах присутні Меркель, Берлусконі та Баррозу. Однак туди вже й так входять "Батьківщина", "Наша Україна" та Народний Рух. Четвертого представника України вони б вже не запросили.

     Соцінтерн не відповідає ідеологічному наповненню Яценюка.

     Тож для нього залишилася Європейська партія лібералів та демократів – третя за потужністю в Європарламенті, яка має дев'ять з 27 єврокомісарів та чотирьох прем'єр-міністрів у країнах Європи.

     Під час оглядин Яценюк зустрівся з керівництвом європейських лібералів. Говорити про його вступ до цієї партії рано – бо просто фізичних осіб туди не приймають, а своєї партії в Яценюка поки немає. Хоча очевидно, що він приречений очолити політичну структуру, а потім інтегруватися з нею до європейського об'єднання.

     Оскільки всі двосторонні зустрічі Яценюка проходили тет–а–тет, найбільш інформативною стала його поїздка до Антверпена, де він провів зустріч в українській школі. Це – три класи, які Товариство українців Бельгії орендує в одній зі шкіл Антверпена. Заняття для українців відбуваються тут по суботах, коли звичайні бельгійці сидять вдома.

     Відчувалося, що Яценюк нервував, потрапивши до незвичної аудиторії.

     – У мене самого двоє таких, як ви – я їх називаю двома монстрами. Одній дівчині п'ять років, другій – десять, – намагався він знайти контакт з присутніми. – Діти, навчайтеся, і ви всього в житті доб'єтеся.

     Найперше ж питання, яке пролунало від школярів, показало, що вони в курсі, з ким мають справу.

     – Я чув, що ви хочете стати президентом України, – навіть не в питальній формі, а ствердно заявив хлопець. – Чому ви підете в президенти?

     – Я хотів би говорити не про себе, а про Україну, якою я її хочу бачити, - з'їхав Яценюк з теми президентських виборів. – Ми маємо дуже багато труднощів, але ми вже звикли до криз, і вони нас не лякають.

     – Україна має бути присутня на карті світу. Але щоб Україну не затиснули з обох боків, вона має бути сильною. Світ набагато агресивніший, ніж ми звикли в сім'ї. Там живуть за законами, хто кого швидше вкусить, – розтлумачував Яценюк дітям закони буття.

     Поступово розмова перейшла до більш приземлених речей.

     – Пане Яценюк, чому, коли ми повертаємося до України, так довго стоїмо на кордоні?

     – Діти, ви цього вже не пам'ятаєте, але була така країна – Совєцька Імперія. І коли до неї хтось приїздив, то тримали по три годині на кордоні, бо перевіряли – раптом ти американський шпигун... А зараз з кого ще прикордоннику взяти гроші, як не з українця? Бо, якщо проходить американець, то його пропускають швидко. А треба навпаки, зробити на кордоні окремий вхід для українців, і окремий – для іноземців.

    Побачивши у Яценюкові представника української влади, батьки намагалися вирішити прагматичні проблеми.

     – Пане Яценюк, чому наші діти не можуть відпочивати в "Артеку"?

     – Я в "Артеку" був два рази в дитинстві, на міжнародній зміні, - вдався у спогади Яценюк. - А зараз в "Артеку" розікрали всі землі, що були. Я після приїзду в Київ зустрінуся з керівником ДУСі, щоб ви теж могли їздити в "Артек".

     Одна з дівчинок попросила в Яценюка грошей, щоб українські діти могли їздити до таборів пласту в Європі.

     – Ви знаєте, зараз з грошима така скрута, – поскаржився Яценюк, але пообіцяв допомогти, чим зможе. – Я можу профінансувати десять дітей. Це не проблема – взяти їх, посадити в автобус і відвезти до Німеччини. Але треба, щоб ви організували цей процес, бо у мене немає часу цим займатися, – звернувся Яценюк до батьків.

– Хто хоче ще поставити питання? – звернулася вчителька до дітей. – Міша, давай ти.

     – Розкажіть, а чому ви пішли в політику?

     – Бо мене більше нікуди не брали! – розвеселив Яценюк присутніх. – Насправді мені перестало бути цікаво в бізнесі. У мене змінилися пріоритети: важливо, не скільки ти заробляєш, а що про тебе напишуть в підручнику історії.

     Формальною підставою для візиту Яценюка в Європу була участь у "Брюссельському форумі", який заснував американський "Фонд Маршалла для Німеччини". Як і під час Давосу, головні зустрічі тут відбуваються в кулуарах, коли один міністр може відвести у бік іншого й без жодних протокольних формальностей вирішити свої питання.

     Другим учасником "Брюссельського форуму" від України був віце–прем'єр Григорій Немиря. Організатори запрошували сюди саму Тимошенко, однак вона передоручила цю роботу своєму заступнику, бо не могла залишатися в Бельгії аж до вівторка – як відомо, прем'єр була в Брюсселі у четвер на самміті Європейської народної партії та повторно приїхала у понеділок на конференцію з питань української газо–транспортної системи.

     "Брюссельський форум" став ареною неформальної дипломатії. Немиря у підсумку повідомив, що провів зустріч з сімома міністрами закордонних справ, двома віце–прем'єрами, генсеком НАТО і президентом Світового банку.

     Найексклюзивнішим пунктом в програмі Яценюка була зустріч з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим.

     Повернувшись до Брюсселю з Антверпену, Яценюк поспішив до ліфту, яким піднявся до номеру 105. Цю кімнату тимчасово переобладнали під зал для переговорів, де перед приходом Яценюка Лавров зустрічався з верховним представником ЄС Хав'єром Соланою.

     Політичний радник Солани Пірка Тапіола, який організовує всі контакти свого шефа з українськими політиками, очікував під дверми на завершення переговорів.

     Тапіола не просто привітався з Яценюком як зі старим знайомим, а почав щось на кшталт загравання з ним.

     – Це правда, що ви – майбутній президент України? – звернувся він до Яценюка, усміхаючись.

     – Поки що ні, – не залишив Яценюк без відповіді цю репліку. – Я тільки тренуюся.

    Чекаючи, поки зустріч закінчиться, він нервово смикав ремінець на своєму годиннику. На руці Яценюка були звичайні... Casio з нержавіючої сталі. Можливо, цей аксесуар був вдягнутий умисно, щоб показати справжній "лібералізм" Яценюка. Але, менше з тим, Сasio явно доречніше, ніж сяяти брильянтами, як це робила Богатирьова під час останнього Давосу.

     Коли Солана виходив від Лаврова, він зіштовхнувся з Яценюком у дверях.

     – Ви ідете туди? – запитав верховний комісар ЄС, показуючи в бік російських апартаментів.

     – Так! – відповів Яценюк.

     – Як закінчите – залишайтеся на зв'язку, – Солана показав пальцем на Яценюка. – Я хочу з вами поговорити.

     Протокол Лаврова заборонив проводити фотозйомку на початку його зустрічі з Яценюком навіть фотографу російського МЗС – щоб потім це не використовували як свідчення політичної підтримки.

     – Непогано виглядаєш! – сказав Лавров, звертаючись на "ти" до свого колишнього колеги, який щойно входив у номер.

     – Та бігаю як собака, поки всі інші..., – відповів Яценюк, але кінець його фрази заглушив звук дверей, що зачинилися.

     Зустріч тривала півгодини, і час від часу в коридор просочувався звук басовитого сміху Яценюка.

    Тим часом працівники протоколу Лаврова, що підпирали стіни під кабінетом, почали обговорювати іншого українського політика.

     – Послухай, а Немиря – це віце–прем'єр? – запитав один.

     – Ні, Немиря – це перший віце–прем'єр. А от він і йде.

    Як з'ясувалося, відразу після Яценюка Лавров прийняв Немирю, який сміється не так голосно, тому й неможливо було встановити, який настрій панував за зачиненими дверима.

     Зате коли Немиря зустрічався з віце–прем'єром Чехії Александром Вондрою, двері залишилися відкритими, і будь–хто міг чути, як заступник Юлії Тимошенко розповідає своєму європейському візаві про "атаку СБУ на Нафтогаз".

     Хоча Немиря і Яценюк мали кожен окрему програму, вони зійшлися на круглому столі під банальною назвою "Україна на роздоріжжі", який був організований у ресторані по сусідству з готелем "Конрад". Ці двоє були головними спікерами панелі.

     Яценюк вже вдруге за два останні місяці проводить дебати з Немирею на європейській арені – минулого разу це було в рамках українського ланчу, організованого    Віктором Пінчуком у Давосі. Той захід відбувався у присутності журналістів, що стали свідками, як Немиря правильно відчув настрої аудиторії та за чужий рахунок зробив непоганий піар Юлії Тимошенко.

     Ланч "Україна на роздоріжжі" у Брюсселі пройшов без преси, тому дізнатися про перипетії можна тільки з того, що переповіли його учасники.

     Зокрема, Яценюк висловив незгоду з назвою круглого столу.

     – Україна не "на роздоріжжі", а на швидкісній магістралі. Проблема тільки з навігатором. Буде правильний GPS – прорвемося, – не забував Яценюк про саморекламу.

     Водночас, коли мова зайшла про "Східне партнерство" – програму, яку ЄС пропонує країнам екс–СРСР без перспективи членства, Яценюк не став відповідати. За словами очевидців, він лише сказав, що виступає за двосторонні стосунки України і держав–учасниць ЄС.

     – А тему "Східного партнерства" вам краще прокоментує Григорій Немиря, – сказав Яценюк.

     Після цих слів у декого з присутніх склалося враження, що Яценюк виявив просто необізнаність в деталях, і це дивно для людини, яка зовсім нещодавно була міністром закордонних справ.

    Останньою двосторонньою зустріччю під час "Брюссельського форуму" була розмова між Немирею та президентом Грузії. Михаїл Саакашвілі, вдягнутий у замшеву куртку, вже збирався від'їжджати, як побачив українського віце–прем'єра на дивані у фойє. Вони тепло привіталися.

     Саакашвілі вирішив переповісти Немирі останні враження, і говорив так голосно, наче був впевнений, що ніхто більше навколо не розуміє російської мови.

     – Послушай, ну что там, Янукович начинает акции протеста? – стурбовано запитав Саакашвілі.

     – Нет, пока все спокойно, – відповів Немиря.

     – Я слышал, вы утвердили Наливайченко главой СБУ. Как же так – он же обвинял Тимошенко в государственной измене!

     – Нет, ее обвинял этот мальчик Кислинский, который работает заместителем у сантехника, – відповів Немиря, і Саакашвілі не подав жодного знаку, що йому треба якось розтлумачувати український політичний жаргон.

     – Послушай, а я здесь встречался с одним французом... Его зовут Томас, он возглавляет Фонд Пинчука. Мы с ним много говорили о ситуации в Украине. И даже он думает, что если Юля начнет кампанию – то она прорвется на пост президента.

     Щось відповідати на цю репліку Григорію Немирі не довелося – бо він зі сказаним і так був згодний.

     www.pravda.com.ua