25 грудня 2008 року Верховна Рада поспіхом, в порушення бюджетних процедур, ухвалила закон, яким збільшила транспортний збір для багатьох категорій автомобілів у 3-7 разів. Уряд гарячкувато шукав джерела для поповнення бюджету, тому не особливо замислювався над обґрунтованістю, доцільністю і припустимістю такого збільшення.

Транспортний збір по-українськи

Логіка, закладена депутатами в основу підвищення, проста. Чим більше об’єм двигун – тим розкішніший автомобіль. Стосовно українських парламентарів все зрозуміло – вони звикли їздити на новісіньких мерседесах і лєксусах з шестилітровими двигунами, які справді є розкішними.

Однак хіба можна назвати розкішним старий Шевроле 1992 року з двигуном 5,7 літри, який на авторинку коштує 5-7 тисяч доларів і вміщує значно більше мішків з картоплею, ніж радянська "Волга"?!

Транспортний збір відноситься до категорії місцевих податків, кошти від якого ідуть на відновлення та підтримку дорожньої інфраструктури. Теоретично, ТС – це податок з користувачів доріг. Натомість, в абсурдній українській ситуації ТС – це податок на об’єм двигуна, незалежно від того, чи їздить авто по дорогах, чи ні.

З таким же успіхом ТС в Україні можна стягувати з розміру коліс, кількості фар або з розміру автомобільної шухлядки для рукавичок – так званого "бардачка".

Окрім всього, транспортний збір по-українськи має дискримінаційний відтінок – він дискримінує авто на українській реєстрації. Іноземні авто, в тому числі транзитні, які здійснюють неабияке навантаження на українські дороги, транспортний збір не сплачують.

Автомобілісти України, об’єднані в 52 автоклуби по всій Україні, виробили спільну позицію – запропонували владі скасувати ТС в сучасному вигляді, а включити його у вартість палива. Кожен водій буде сплачувати податок на будівництво і розвиток доріг під час заправки. Хто більше заправляється – той більше їздить – той більше використовує дороги – той більше сплачує.

Включення транспортного збору у вартість палива лежить в основі позитивної практики оподаткування автовласників в США. Українські експерти порахували, що у випадку включення ТС до вартості палива, ціна бензину зросте на 10-12 копійок за літр, а бюджет отримає більші кошти, ніж за умов традиційного справляння ТС з об’єму двигуна.

Однак українська влада мову аргументів не зрозуміла, тому автомобілістам довелося заговорити мовою сили.

Автомобіль не корова – досить його доїти!

Під таким лозунгом тисячі автомобілістів виїхали 5 лютого по всій Україні на акції протесту. В центральних частинах українських міст дорожній рух зупинився. В Києві, за деякими даними, участь в акції протесту взяли до l 000 автомобілів і півтисячі перехожих.

Євросоюзу треба повчитися в України, як проводити масові акції протесту. І справді, в Україні, на відміну від Європи, вітрини не б’ють, автомобілі не підпалюють, масових погромів і сутичок з міліцією не відбувається.

Як на Майдані в 2004 році, так і під час всеукраїнського автомобільного протесту 5 лютого, серед учасників панувала виняткова атмосфера братерства, рівності, доброзичливості та гідності в боротьбі за справедливі вимоги.

Щирість та солідарність автомобілістів досягла визначних результатів.

По-перше, українці в черговий раз довели свою здатність до самоорганізації: без лідерів, без фінансової підтримки, без оргструктур тисячі людей виїхали на вулиці та виявили найвищі зразки громадянської співпраці.

По-друге, автореволюція дістала інформаційну перемогу. Без застосування якихось супер технологій та приплаченого медіа ресурсу, вдалося пробитися в всі телеканали і стати новиною №1. От що роблять ідея і солідарність!

По-третє, автомобілістам дружньо вдалося перемогли зграю політичних шакалів, які хтіли заробити собі рейтингові бали, намагаючись примазатися до акції. Жоден псевдо опозиційний рух, жодна партія або політик не змогли пропіаритися і привласнити акцію. Автомобілісти гідно витримали свою аполітичність та позапартійність.

Окрім всього, акція 5 лютого стала важливим кроком в подоланні загального суспільного песимізму, зневіри і покірності. В черговий раз автомобілісти продемонстрували, що "моя хата скраю" – це не про українців.

Вони повірили в свої сили, в силу громадської солідарності та почали діяти. І мають всі шанси змусити владу дослухатися до глосу громадськості.

Українці в боротьбі з несправедливими і грабіжницькими ставками транспортного збору добре затямили – справедливість є, за неї варто боротися.

Що далі?

Влада здригнулася 5 лютого. І парламент і уряд почали шукати шляхи для відступу – розробляти варіанти зменшення транспортного збору і вводити зменшуючий коефіцієнт за вік авто, однак зберігаючи абсурдну прив’язку ТС до об’єму двигуна.

Для того, щоб солодким пряником задобрити автовласників, прем’єрка навіть пообіцяла утворити при Кабміні Раду автомобілістів. Постає питання, що буде робити уряд, коли свої права почнуть захищати шахтарі, лікарі, споживачі або інваліди? Теж створювати відповідні ради при Кабміні?

З боку деяких депутатів лунають пропозиції скасувати підвищення і повернутися до ставок ТС, які діяли до 2009 року. А з початком нового 2010 року вже розглядати можливість перенесення транспортного збору у вартість пального.

Однак незрозуміло, навіщо відкладати важливе рішення до 2010 року? Жодних перепон, в тому числі юридично-організаційних, для переходу на нову систему обрахунку ТС немає, і це підтверджують неофіційні джерела в податковій адміністрації.

Тактичний успіх 5 лютого стане стратегічним програшем, якщо громадянський тиск на владу зменшиться, а рух автомобілістів почне занепадати. Щоб цього не сталося, 52 автомобільні клуби, численні групи активістів, кожен для себе має найближчим часом виробити план дій на наступний місяць з метою посилення тиску на владу аж до повного виконання вимог автомобілістів.

Варто сформулювати деякі ідеї, від яких, на думку автора, залежить успішність подальшої боротьби автомобілістів.

По-перше, запорука стратегічної перемоги залежить від того, як сформульовані вимоги  громадськості. Влада традиційно погано розуміє прохання і звернення. У громадськості достатньо сили, щоб висувати владі ультиматуми із зазначенням чіткого строку для виконання своїх вимог.

Яскравим прикладом є ситуація з захопленим піратами кораблем "Фаїна". 4 місяці влада нічого не робила, допоки громадський рух "Ми – Україна" спільно з батьками моряків-заручників не поставили владі ультиматум – до 31 січня звільнити моряків.

І відразу всі забігали, закрутилися, наобіцяли всіх звільнити. А вже 4 лютого гроші на викуп були передані піратам, і моряків з "Фаїни" звільнили – влада виконала вимоги під страхом громадянського збурення.

Від імені автомобілістів необхідно озвучити ультиматум владі – реформувати транспортний збір вже зараз – до 19 лютого! Це не зниження ТС, як пропонує уряд, і не реформування ТС в далекому 2010 році. Тепер не час для політичних ігор і маніпуляцій.

17 лютого депутати зберуться і будуть голосувати. Ніщо не заважає їм прийняти поправки до законодавства, якими перенести ТС у вартість палива. Якщо 17 лютого вимоги автомобілістів не будуть виконані, то відбудуться наступні акції протесту, більші за масштабом, ніж ті, що влада бачила 5 лютого.

По-друге, запорукою перемоги автовласників є підготовка подальших масових заходів. Наступна акція автомобільного протесту відбудеться 19 лютого, якщо до цього влада не виконає або неналежно виконає вимоги автомобілістів.

Акція пройде в Києві та збере автомобілістів з усієї України. Для досягнення успіху, акція 19 лютого має стати безстроковою. Заблокувавши урядовий квартал в Києві, автомобілісти мають його втримувати до тих пір, доки їх вимоги не будуть виконані.

Формат автомобільно-наметового містечка на всій вулиці Грушевського починаючи з 19 лютого – ось та форма спротиву, з яким влада буде змушена рахуватися.

По-третє, до 19 лютого автомобілістам необхідно мобілізувати якнайбільше активних однодумців. Незадоволених – сотні тисяч. 5 лютого лише дехто з них виявив готовність до активного протесту. Поширення саморобних листівок – це шлях залучення нових однодумців, який може практикувати кожен автомобіліст. Доцільно на своїх авто також вішати оголошення – заклик до участі в акції 19 лютого.

Водночас, необхідно проводити велику інформаційну роботу – роз’яснювати вимоги автомобілістів на сотнях Інтернет-форумів та десятках громадсько-політичних сайтів.

Необхідно доносити зміст громадських вимог до журналістів, більша частина з яких самі є автовласниками і вже скоро відчують транспортний збір на своїй кишені.

Політичний катафалк для влади

Влада, яка не користується довірою в суспільстві, – не виведе країну з кризи. А якщо влада в таких умовах примудряється ще й збурювати проти себе суспільство, то дні її – лічені.

Автомобільні протести стануть гарним випробуванням для влади. Ситуація з транспортним збором – це важливий для всього суспільства індикатор адекватності влади. Чи вистачить їй розуму діяти ефективно і приймати мудрі, зважені та прогресивні рішення? Якщо ні, то необхідність зміни влади – очевидна.

На акції 5 лютого невідомий автомобіліст поставив під Верховною Радою справжнісінький катафалк. Очевидно, це було попередження. Якщо влада не одумається, то наступного разу приїде багато катафалків, щоб вивозити політичні трупи з розкішних кабінетів на печерських пагорбах.

Олексій Толкачов, автомобіліст, член клубу власників справжніх американських авто "Детройт-клан", для УП