"Я особисто не вважаю, що нова "холодна війна" вже розпочалася чи взагалі вона можлива", - писала Юлія Тимошенко два роки тому в скандально відомій статті "Стримуючи Росію" для американського журналу "Foreign Affairs".
Так чи інакше, але в січні 2009 року "холодна війна" між Україною і Росією відбулася. "Холодна" не лише за тональністю заяв головнокомандувачів, але і за температурою за вікном.
Приводом для початку бойових дій для Росії стала відмова України купувати газ за призначеною Володимиром Путіним ціною 250 доларів за тисячу кубометрів. Цю цифру він називав "пільговою" для України, оскільки Європа, за його ж словами, платить 450 доларів.
Першопричиною ж конфлікту російський лідер вважав небажання України переходити до ринкових стосунків з Росією. Однак ще три роки тому Путін заявляв: "...ми цю ціну ми не з носа виколупуємо, це ринкова формула!" Застосовуючи таке фізіологічне порівняння, він пояснював, чому з 1 січня 2006 року Україна повинна була платити "ринкову ціну" за газ в розмірі... 95 доларів за тисячу кубометрів.
З того часу ціна виросла майже вдвічі – до 179,5 доларів, тоді як вартість транзиту – в півтора рази, з 1,09 до 1,7 доларів.
Але у 2009 виявилося, що Україна знову не задовольняє Кремль як покупець. Хоча що таке взагалі "ринкова ціна" для Росії – незрозуміло, оскільки кожна країна Європи отримує газ за різні гроші.
За домовленостями Тимошенко і Путіна, чисто ринкові закони у стосунках між Україною і Росією почнуть діяти з 1 січня 2010, а на поточний рік Україна зберігатиме транзит за ставкою 1,7 долари і отримуватиме 20-відсоткову знижку від європейської ціни на газ.
Московські переговори і Тимошенко, і Путін, кожен по-своєму, вважає власною перемогою. Зате є один очевидний учасник конфлікту, який програв – Дмитро Фірташ і його компаньйони в українській частці компанії "РосУкрЕнерго".
Головний трофей, який отримала Тимошенко – це газовий скальп Фірташа, який не лише фінансував її конкурентів – Ющенка і Януковича, але й зіпсував БЮТ та Віктору Медведчуку переговори про створення коаліції з Партією регіонів восени 2008.
Нинішній газовий конфлікт остаточно розсварив ідеолога "РосУкрЕнерго" Юрія Бойка з людьми, з якими він пов'язав долю в 2006 році – Віктором Медведчуком і Нестором Шуфричем, коли вони всі були учасниками непереможної команди "Не так!" (в тому сенсі, що жодної перемоги той блок не здобув).
Знищення "РосУкрЕнерго" захопило думки Тимошенко настільки, що вона забула, як десять років тому була таким самим "фірташем", коли ЄЕСУ імпортувало газ з Росії та за вказівками Павла Лазаренка укладало контракти з ключовими українськими підприємствами. І тодішня Юлія Тимошенко, як каже сьогодні Турчинов, "не маючи жодного метру труби", отримувала акції Південного гірничо-збагачувального комбінату, Новомоськовського трубного заводу та ледь не взяла під контроль виробництво труб для "Газпрому" в Харцизьку.
ХРОНОЛОГІЯ ВІЙНИ. НОВИЙ РІК
Отже, у 2008 Україна сплачуватиме за російський газ європейську ціну мінус 20 відсотків знижки, що в розрахунках Юлії Тимошенко в середньому по року означає 228,8 доларів за тисячу кубометрів, і натомість виставлятиме "Газпрому" старий тариф за транзит 1,7 долара.
Однак двадцять днів тому Юлія Тимошенко поставила підпис під спільною заявою з Віктором Ющенком, яка вийшла в ніч з 31 грудня на 1 січня, і де містилися інші цифри.
"За нашими розрахунками, на початку 2009 року ціна на російський природний газ для України повинна складати 201 долар за тисячу кубометрів, ставка транзиту територією України – не нижче 2 доларів за тисячу кубометрів на 100 км відстані".
Цей розрахунок робився з урахуванням жовтневого меморандуму Тимошенко-Путіна з трирічною дорогою до європейських цін. 2009 рік мав стати першою сходинкою, коли Україна пройшла би третину шляху до ринкової вартості газу, а Росія – транзиту.
Тоді ж, у перший день нового року, Олег Дубина дав прес-конференцію, на якій оголосив позиції "Газпрому" та "Нафтогазу".
"Була пропозиція Росії: газ по 250 доларів і транзит на рівні 1,7 доларів за 100 км. Це - додаткові затрати, які лягають на "Нафтогаз" в розмірі 500 мільйонів. Дотувати ми їх не можемо, - сказав Дубина. - Цифра, яку ми запропонували – це 235 доларів за тисячу кубометрів і тариф транзиту – 1,8 доларів. Кожна сторона залишилась при свої думці".
ВЕРСІЯ РОСІЇ
Як розповів Путін на зустрічі з редакторами німецьких видань, він пропонував Юлії Тимошенко, щоб Україна купувала газ по 250 доларів, і зрештою навіть погодився надати право реекспорту для компенсації збитків.
"Я вам розповім, тут нема що приховувати, потрібно, щоб усі знали. "Газпром" сказав: 285 доларів за тисячу кубів із правом часткового реекспорту в Європу, на якому завжди українські партнери заробляли пристойні кошти. І українські компанії завжди боролися за право реекспорту, тому що там реальні гроші. Це зрозуміло – купують за 285, а продають за 470. У Румунії, для прикладу, ціна в першому кварталі цього року 470", - сказав Путін.
"Після довгих суперечок вони нам сказали, що за 250 купувати не будемо (а 250 – це без права експорту). Ми сказали їм: добре, Бог з вами, 250, але з правом реекспорту. Але 250 із правом реекспорту – це і є 235 по року. Вони знову відмовилися".
"Я особисто запропонував прем'єр-міністру України: приїжджайте, підписуйте контракт по 250 доларів за тисячу кубів, і ми дамо вам право реекспорту. Хрін з вами! Але вона відмовилася! Відмовилися від того, що просили в нас!" – запевнив Путін.
На жаль, російський прем’єр не уточнив, хто саме і для кого просив у "Газпрому" право реекспорту, що могло би пролити світло на потойбічний світ газових переговорів.
 |
Якщо ж порівняти сказане Дубиною і Путіним, то виходить, що гучна газова війна розгорнулася через взаємне небажання: України – поступитися 10 центами на транзиті, а Росії – скинути 15 доларів у вартості тисячі кубометрів газу для України. Натомість Росія пропонувала Україні самотужки заробити необхідний компенсатор у Європі. Сам "Газпром" це робити відмовився – можливо, розуміючи, складність цього в умовах падіння цін на газ.
"РОСУКРЕНЕРГО"
Інша причина конфлікту – Дмитро Фірташ. Якщо досі про його роль ходили тільки чутки, то у вівторок голова правління "Газпрому" Олексій Міллер зізнався, що український олігарх грав на підвищення ціни:
"Так, дійсно, наприкінці грудня прем'єр-міністри Росії й України дійшли згоди, і наші компанії були готові домовитися про ціну газу 235 доларів за тисячу кубометрів – за умови спільних експортних операцій з території України. "РосУкрЕнерго" тоді запропонувало купувати газ для України за ціною 285 доларів".
Фірташ розраховував заплатити більше, спокусивши цим "Газпром", який не лише продав би товар дорожче, але потім ще міг би отримати дивіденди на свої 50% у "РосУкрЕнерго". З іншого боку, Фірташ постачав би Україні газ дешевше 250 доларів, компенсувавши різницю за рахунок експорту в Європу.
Головне – це дозволяло Фірташу залишитися в схемі. Але ще більше його цікавили не контракти 2009 року, а можливість якнайшвидше, в умовах падіння цін, реалізувати мільярди кубометрів газу із газосховищ України, які, на думку Фірташа, належать "РосУкрЕнерго".
(В ефірі "Інтеру" Фірташ заявив, що у сховищах 11 мільярдів кубометрів газу "РосУкрЕнерго" і 8 мільярдів – "УкрГазЕнерго". Перший віце-прем'єр Турчинов заявив, що у "РосУкрЕнерго" залишилося менше 10 мільярдів кубометрів.)
|
|
На фініші газового конфлікту Москва фактично підтвердила, що Фірташ у цій грі діяв у змові з Віктором Ющенком.
"...Російська сторона від домовленостей щодо переходу на прямі контракти не відмовилася. А 31 грудня, як ви знаєте, президент України відкликав делегацію НАК "Нафтогаз України" з переговорів", - повідомив Міллер.
Путін на зустрічі з німецькими журналістами іншими словами підтвердив цю ж послідовність у розвиток подій.
"Ми і самі іноді толком не розуміємо, хто там (в Україні) і за що відповідає і на чому заробляє. Ми бачимо також, що економічні інтереси в тих самих галузях є як у правлячих партій, так і в опозиції, що замішує такий коктейль, у якому взагалі неможливо розібратися", - поскаржився Путін.
"Між правлячими партіями є протиріччя (очевидно, Путін має на увазі Ющенка і Тимошенко), а між правлячою партією й опозицією є повна єдність поглядів і взаємний економічний інтерес (тут Путін, напевно, має на увазі Ющенка і команду Бойка-Льовочкіна-Фірташа). При цьому президент звинувачує прем'єр-міністра в тому, що вона зраджує інтереси країни, а прем'єр-міністр обвинувачує в цьому ж самому президента. І неможливо домовлятися!" – додав Путін.
КРИЗА
Відразу після 1 січня Росія оголосила, що меморандум Тимошенко і Путіна, який передбачав три роки на перехід до ринкових цін, припинив діяти.
"Газпром" повідомив, що віднині Україні пропонується купувати газ за європейською ціною, названою в розмірі 450 доларів за тисячу кубометрів. Російський прем’єр Володимир Путін також погодився платити за транзит європейський тариф.
Тоді президент Ющенко озвучив на прес-конференції агентурні дані про ціни на газ, законтрактовані в 2009 році країнами Європи: Німеччина – 260-290 доларів, Польща – близько 300, Угорщина – близько 300, Болгарія – менше 300, Туреччина –менше 300, Білорусь – менше 160, Словаччина – 240.
Ющенко також назвав вартість транзиту: Чехія, Словаччина – 4 долари на 100 км за прокачку тисячу кубометрів, Німеччина – 5 доларів. При цьому, за його словами, в Європі існують тарифи 9, 11 і навіть 13 доларів. Але в яких конкретно країнах вони діють і на який період – не уточнив.
Весь цей час сторони обмінювалися звинуваченнями, а російський газ не постачався до Європи.
ВИХІД З КРИЗИ
"Нам не потрібні поступки, нам потрібні нормальні економічні стосунки. Піднімати ціну на газ і не піднімати за транзит – я вважаю це неправильним", - заявив 1 січня Олег Дубина, коментуючи свою відмову підписувати контракт на умовах "Газпрому".
Однак через двадцять днів він погодився і поставив свій автограф поруч з підписом Олексія Міллера під умовами: більша вартість газу при незмінному транзиті.
 |
Фактично ринкове ціноутворення для України починається не з 2010, а з поточного року, оскільки 20-відсоткова знижка віднімається від європейської ціни. Хоча сама формула обрахунку вартості російського газу для України оголошена не була. Єврокомісар Пібалгс сказав тільки в Києві, що "ринкова формула ціни на газ для України базується на ціні дизельного пального, яке зберігається в сховищах на світовому ринку".
Натомість на брифінгу у вівторок Тимошенко вперше заявила конкретну ціну на газ для України, яка в середньому на 2009 рік складе 228,8 доларів за тисячу кубометрів з урахуванням дисконту.
"Я вважаю, що ця ціна є дуже достойною для перехідного періоду на ринкові ціни", - похвалилася Тимошенко досягненням.
Вона уточнила, що Україна закуповуватиме мінімальний обсяг газу на початку року, коли ринкова ціна складає 450 доларів, що зі знижкою дає 360 доларів:
"У першому кварталі, коли ціна на газ найвища, немає необхідності брати багато газу, бо у нас є газ в сховищах по ціні минулого року. А вже з другого кварталу ціна достатньо поміркована в зв’язку з падінням ціни на нафту, і ми вийдемо на нормальні ціни по року. Сховища для цього є, шановні друзі, і ми їх недарма накопичували весь рік".
Пізніше "Нафтогаз" повідомив графік зниження газових видатків для України: закупівельна ціна газу в першому кварталі становитиме 360 доларів, у другому – 270 доларів, у третьому – 219 доларів і у четвертому – 162 долари за тисячу кубометрів.
ДОДАТКОВІ УМОВИ
Стовідсоткова дочка російського "Газпрому", компанія "Газпром Збут Україна" отримає до 25% українського ринку, тобто можливість постачати 13,5 мільярдів кубометрів, тоді як зараз їхня квота складає 7,5 мільярдів.
"Газпром" уже мав чверть українського ринку у 2007 році – в часи, коли весь газ споживачам всередині країни продавала компанія "УкрГазЕнерго", в якій 25% належить "Газпрому".
"Це – частина домовленості", - повідомив заступник голови правління "Газпрому" Олександр Медведєв про збільшення своєї присутності в Україні.
Буквально одночасно з ним давала брифінг Юлія Тимошенко, яка, навпаки, нічого не повідомила про існування такої умови. На пряме питання, чи збільшиться квота "Газпром Збут Україна", вона лише сказала, що "Нафтогаз" здатний сам забезпечити всю країну газом.
Інша нова складова стосунків "Газпрому" та "Нафтогазу" – гарантії від неплатежів з боку України. "Газпром" в такому разі обіцяє перевести НАК на стовідсоткову передоплату, про що повідомив керівник компанії Олексій Міллер: "У контракті передбачений спеціальний механізм: якщо будуть збої в платежах (...) Україна повинна буде платити за місяць вперед".
Водночас ніхто з ключових фігур не торкнувся теми, чи матиме Україна право реекспорту газу, як це було в меморандумі Тимошенко–Путіна. Джерела "Української правди" сказали, що контракт такої можливості не передбачає.
КЛЮЧОВА ДОМОВЛЕНІСТЬ
Як Україна компенсує підвищення вартості газу, стало відомо лише через добу після підписання контракту. Віце-прем'єр Олександр Турчинов натякнув на це, але не повідомив детально: "Ми будемо балансувати за рахунок резервів газу, який ми маємо, а також за рахунок тих резервів, які ми додатково купуємо за низькими цінами. Але що це за газ, я думаю, більш детально розкаже прем’єр-міністр".
Схему через декілька годин повідомила Тимошенко. Так, у 2009 році вартість технічного газу для України складе 153,9 доларів при збереженні тарифу на транзит для Росії в розмірі 1,7 доларів.
Як відомо, у 2008 році Україна купляла технічний газ дорожче, по 179,5 доларів, і брала з Росії той же самий тариф 1,7 долари.
Відтак, у 2009 році має зменшитися собівартість транзиту для України, оскільки разом зі зниженням ціни технічного газу падають видатки "Нафтогазу". І додатково зароблені кошти (25 доларів на тисячі кубометрів транзитного газу) мають компенсувати збитки "Нафтогазу" від підвищення закупівельної ціни на газ.
Тож "технологічний газ" по 153,9 доларів і є тим резервом, за рахунок якого "Нафтогаз" збирається вирівнювати середньорічну ціну.
А далі – найцікавіше.
За інформацією "Українською правди", джерелом технічного газу для України буде газ, закачаний у сховища... компанією "РосУкрЕнерго".
Як відомо, раніше Дмитро Фірташ сподівався продати ці 10-11 мільярдів кубометрів до Європи зі значною ціновою маржею.
Однак, за даними "Української правди", згідно з окремою домовленістю між Тимошенко і Путіним, цей газ "конфіскується" у "РосУкрЕнерго" і переводиться на "Газпром", який продає його "Нафтогазу".
Оскільки запаси Фірташа були близько 10 мільярдів, а потреби України в технічному газі складають 6,4 мільярди, решта може бути використана для внутрішнього споживання чи навіть реекспорту.
Таким чином, за підсумками переговорів Фірташ повністю усувається з газового ринку – він втрачає роль посередника, який "дотував Україну", а також більше не матиме можливості продати старі запаси газу. Більше того, джерела стверджують, що Фірташ виключений з гри назавжди, а його діяльністю тепер займатимуться правоохоронні органи РФ.
Враховуючи конфіденційний характер переговорів та неоприлюднення контракту, у стосунках "Газпрому" та "Нафтогазу" можуть існувати додаткові умови, які досі не повідомлялися.
P.S.
Після церемонії підписання Юлія Тимошенко заявила у Москві, що вважає умови, на яких Україна уклала з Росією контракт, "дуже вигідними".
У свою чергу Путін вважає, що зробив Тимошенко поступку: "Ми будемо робити все, щоб підтримати Україну в складних економічних і фінансових умовах. Нам є про що поговорити, враховуючи достатньо високий рівень кооперації між двома країнами. Сьогоднішнє рішення розблокує низку інших питань в сфері економічної діяльності".
Остання фраза, "нам є про що поговорити..." і далі за текстом, показує, що газові переговори мали додатковий пакет домовленостей, який озвучений не був. Які саме "питання в сфері економічної діяльності" будуть розблоковувати Путін з Тимошенко, не повідомляється. Однак, очевидно, що саме там лежить ключ до розуміння газового примирення України і Росії.
