Сучасна глобальна фінансово-економічна криза, звичайно, є закономірною. Вона мала статися рано чи пізно. Ознаки кризи були очевидними економістам і не тільки давно, але "прагматичний" світ досить довго чомусь перебував в стані ейфорії від зростання світового ВВП та фондових показників на основних біржах світу.

Зрештою, з економікою світу навіть за найпесиместичнішими прогнозами нічого страшного не сталося і не має статися. Рецесія – це ще далеко не депресія, а прогнозне падіння ВВП в розвинутих країнах світу не більше 1% в 2009 році абсолютно не виглядає чимось катастрофічним. За рівнем ВВП в 2009 році світова економіка все одно виглядає краще, ніж в 2007, коли про кризу ще майже ніхто не говорив.

Чому ж така вселенська паніка?

Вся справа в тому, що, як мильна бульбашка, луснула або майже луснула світова спекулятивна складова світової фінансової системи, а разом з нею величезні спекулятивні заробітки корпорації світових фінансових спекулянтів.

Саме ця корпорація, до якої входять банки, інвестиційні фонди та компанії, страхові компанії, пенсійні фонди тощо, втративши перспективу спекулятивних надприбутків, намагається затягнути за собою економіку світу, вимагаючи від урядів та парламентів країн покриття власних теперішніх та майбутніх збитків, явних чи уявних.

А куди ж ділися їх надприбутки останніх років? Більшість з них осіли в активах та зобов’язаннях за нереальними ще недавно цінами, що стрімко наразі знецінюються.

Локомотивом глобальної фінансової кризи стали Сполучені Штати Америки, керовані останні вісім років президентом Джорджем Бушем. За час його "видатного" президентства зовнішній та внутрішній борги США, а також дефіцит зовнішньої торгівлі зросли до небачених масштабів.

На початок квітня 2008 року сукупний зовнішній борг США склав 13,77 трильйонів доларів (5 років тому – біля 7 трильйонів доларів) при очікуваному ВВП в поточному році на рівні 14,4 трильйонів доларів - при цьому ВВП в промисловості і сільському господарстві складає всього близько 3 трильйонів доларів, решта – доля послуг, в тому числі фінансових.

Але це ще не все! Сукупний внутрішній борг США складає близько 40 трильйонів доларів, або близько 350 тисяч доларів на кожного працівника!

Згадаємо, що його попередник Біл Клінтон за два послідовні терміни свого президентства звів бюджет до профіциту, а показники дефіциту зовнішньої торгівлі - практично до нуля. На кінець його каденції зовнішній борг США склав 57% від рівня ВВП, хоча від тата теперішнього президентства отримав економіку та фінанси країни в далеко не найкращому стані.

Син Буш перевершив тата Буша!

Бездарне президентство Буша-молодшого призвело не тільки до світової фінансової кризи, але й стало часом найбільшого терористичного акту 11 вересня 2001 року та розв’язання кількох локальних воєн. Якщо необхідність воєнної місії в Афганістані була очевидна, то війна в Іраку виглядає скоріше, як засіб вирішення економічних проблем США. Мабуть, хтось з економічних радників розповів президенту, що під час минулих воєн 20-го століття ВВП США завжди зростав.

Свідомо чи несвідомо, але за останні 7-8 років фінансові інституції спочатку США, потім інших розвинених країн все менше стали підтримувати реальну економіку, а все більше фінансових ресурсів направляли на біржові, фінансові, нафтові, іпотечні та інші спекулятивні ігри.

Причому саме долар США, який вже давно не забезпечений ні золотовалютними запасами, ні іншими реальними активами, став валютою цих по суті азартних ігор.

Світ фактично став величезним столом для гри в покер, ставки на якому весь час зростали, для чого друкувались гроші під віртуальні забезпечення активів, якими були в тому числі і іпотечні зобов’язання клієнтів банків у США. Тому і мали останні 7-8 років нереальне зростання фондових котувань, цін на нерухомість та енергоносії.

Віртуальну складову в світових цінах можна оцінити на прикладі нафти, вартість за барель якої на міжнародних біржах в останні місяці впала із майже 150 доларів до 50 доларів. Собівартість добутку одного бареля нафти коливається від 2-3 доларів в арабських країнах до 10-12 доларів в Росії, Норвегії та Мексиці.

Всяка фінансова піраміда колись має рухнути, що ми наразі і спостерігаємо. Як не дивно, саме в Україні значне падіння фондових індексів почалося раніше всіх і масштабніше всіх, хоча фондовий ринок в Україні знаходиться на початковій стадії розвитку. Просто іноземний спекулянт-інвестор почав тікати з цього ринку, який виявився найбільш слабким та ризикованим з усіх інших.

Здавалося б, яке діло реальній світовій економіці до кризи фінансового сектору, завдання якого забезпечувати функціонування цього сектору? Причина в тому, що за останні роки в світі, і в тому числі в Україні, фінансовий сектор став великою мірою "річчю в собі", а фінансове забезпечення реального сектору економіки для нього стало другорядною справою. На першому місці – заробітки в спекулятивному секторі.

Помилка сучасної адміністрації США полягає в тому, що, на відміну від ЄС, вона направила фінансову підтримку за рахунок бюджету не в реальну економіку, а саме в фінансовий сектор. На жаль, таким же шляхом пішов і Національний банк України, направивши останнім часом біля 40 мільярди гривень рефінансування в банківський сектор.

Поки що реальна економіка чи громадяни України, які мають кредити в валюті, практично нічого не отримали від цих коштів. Зате обсяги спекуляцій на міжбанківському валютному ринку виросли в рази, обваливши курс національної гривні.

Тобто навіть в умовах масштабної фінансової кризи офіційні та неофіційні валютні спекулянти умудряються заробити за рахунок імпортерів, громадян, які купують імпортні товари, та тих, хто має валютні кредити. Експортери ж, можуть значним чином компенсувати свої втрати від зменшення попиту на зовнішніх ринках.

Схоже, керівництво Нацбанку України влаштовує такий стан речей. Якщо, правда, його дії цілком свідомі, а не є набором хаотичних і неадекватних заходів у відповідь на кризу. Невідомо, до речі, який із варіантів є кращим для країни та її економіки.

Важко сказати, наскільки новообраний президент США Барак Обама усвідомлює всю глибину фінансової кризи США, обумовленої величезним тиском спекулятивного капіталу за останні роки.

В будь-якому випадку оздоровлення економіки США, а разом з нею економіки всього світу буде дуже болючим, незалежно від того, буде процес оздоровлення керований, чи хаотичний.

Зрозуміло також, що світ політично і економічно після кризи вже буде іншим. А хтось не так давно зловтішався, що у чинного поки що президента США дуже низький рівень IQ!

Сергій Сорока