Існує дві речі, на яких "проколовся" НБУ та комерційні банки. Перша - відсутність системної роботи з населенням через газети, ТВ, радіо та інтернет. Друга - безлад на валютному ринку.

Саме тому НБУ надав вже 40 мільярдів гривень рефінансування, а відтік депозитів все продовжується. І буде продовжуватись.

"Головний чинник попиту на валюту - масова скупівля її населенням. Усі депозити, час повернення яких настав, населення знімає. Гривню конвертують у долари. Цьому процесові немає краю, і поліпшення ми не бачимо", - розповів "Економічній Правді" один банкір.

"Населення купує валюту тому, що впевнено в девальвації. Єдиний момент, коли цю тенденцію можна було зламати, - коли президент сказав про введення єдиного курсу, і НБУ кілька днів тримав ситуацію. Тоді навіть деякі банки повірили, що падіння гривні зупинене, і продали свою валюту. Але НБУ припустився помилки. Вже через кілька днів він почав економити, і перестав допускати всіх до купівлі валюти", - розповів інший.

Після цього все пішло шкереберть. Однією рукою Нацбанк продає валюту сотнями мільйонів майже щодня. Іншою дає банкам гривню, на яку ці долари купуються наступного дня. Процес нескінченний. Майже всі 40 мільярдів вже перекладені в валюту, тому що між НБУ та НБУ знаходиться населення. А воно дійсно панікує.

Це означає, що Нацбанк продовжить емітувати гривню. Через день він буде отримувати її назад, але в обмін на валюту. І так аж досі не закінчаться резерви. Причому, МВФ новий транш вже може не дати. Звільнення спікера та блокування роботи парламенту - це стовідсотковий сигнал про те, що Україна нічого не робить для боротьби із кризою.

А все могло бути інакше. У жовтні, коли почались перші інформаційні атаки на ПІБ та інші банки, НБУ запровадив мораторій. Але, з точки зору населення, він зробив це наче "тишком-нишком". Одного ранку люди прокинулись і отримали заборону на зняття грошей.

Більш того, почалась девальвація. Саме вона спричинила паніку. З екранів ТВ голова НБУ Володимир Стельмах та голова АУБ Олександр Сугоняко розповідали, що "мораторій - це для вас". І в той же самий час НБУ дозволив стрибнути долару вище позначки 7 гривень.

Банки мовчали, Стельмах протирічив сам собі. Як наслідок, населення зовсім не розуміло, що відбувається. Виглядало так, наче депозити блокували, щоб опустити курс. Паніка була дуже природною.

Саме в той час НБУ та банки могли б "скластись грішми" та приблизно на місяць "залити" собою шпальта видань та екрани ТВ. Саме так було 2004 року. Тоді банки не були "жлобами". І вже через місяць населення почало вірити в те, що банкам і гривні можна довіряти. І люди насправді понесли назад гривню на депозити.

2008 року банки та НБУ зробили інакше: вони звинуватили засоби масової інформації у провокуванні паніки. Журналісти неодноразово чули докори у тому, що це вони навмисно не дають людям заспокоїтись.

Ці заяви виглядали надто безглуздо. Не можна інакше назвати ситуацію, коли курс гривні валиться, а газети звинувачують у тому, що вони про це пишуть. Таке перекладання відповідальності свідчить лише про те, що НБУ та банків не вміють, або просто не хочуть співпрацювати із ЗМІ. І не вміють використати владу інформації собі на користь.

Фінансисти "прокололись" ще одного разу. Інформаційна кампанія 2004 року спрацювала добре також і тому, що НБУ жорстко тримав ситуацію на готівковому ринку валют. Він зафіксував курс, карав за тіньові операції та комісійні при обміні валют. Отже заяви банкірів підтверджувались на практиці.

2008 року НБУ зовсім не контролює валютний ринок. Він робить заяви про стабільність ринку, але одночасно дозволяє плинну девальвацію. "Так він залишиться без резервів. Правильна девальвація завжди робиться миттєво. Одного ранку населення прокидається - і вже новий курс: 7 замість 5. І цей курс жорстко утримується, аж доки усі звикають до нових реалій. Дехто купить валюту, але потім побачить, що вже пізно, і продасть", - пояснив один з банкірів.

Отже, повзуча девальвація лише розігріває паніку. І це зрозуміло: населення поспішає купувати долари, тому що вже через місяць вони будуть дорожче. А як інакше, якщо у касах банків розповідають про 10 гривень за долар наприкінці року?

Найгірше, з точки зору населення, те, що Нацбанк не дотримується свого слова. Сказав про єдиний курс - через тиждень забув. Сказав про нормальну ціну долара не вище 6 гривень - в четвер пункти обміну продавали його по 6,5 гривень. А незабаром вже буде 7 гривень. Сказав, що проти наживи банків на населенні - дозволив комісійні.

Виходить, що довіри до Нацбанка вже немає. Хоча ще півроку тому він був чи не єдиною державною установою, якій населення вірило без сумнівів. Це дуже прикро, адже кризу треба долати, і банки, в першу чергу, повинні працювати нормально. Отже НБУ потрібен як центр стабільності.

Це означає, що потрібно зробити лише дві речі. Перша - жорстко контролювати валютний ринок. Друга - давати населенню через ЗМІ сигнали про стабільність. І вже через два тижні можна буде знімати мораторій.

Але чомусь виникає підозра, що замість "конструктиву" ЗМІ знову почують звинувачення на свій бік...